Легкий винищувач — італійський підхід

В липні 2020 р. в Італії почались випробування прототипу легкого винищувача M-346LFFA (Light Family of Fighter Aircraft) у повній конфігурації, створеного на базі навчально-бойового літака М-346. Назагал ідея такої трансформації не є новою - згадаймо, хоча б, корейський Т-50/FA-50 "Голден Ігл". Та й італійці уже давненько працювали над цим. Перші прикидки щодо розширення бойових можливостей М-346 робляться ще наприкінці першого десятиліття ХХІ століття в рамках підготовки до реалізації контракту на 48 літаків для ОАЕ. Контракт цей, зрештою, так і не був реалізований, але досвід не пропав. Аналіз ринкової ситуації підштовхнув фірму "Леонардо" до початку створення літака M-346FT, яка згодом трансформувалась в M-346FA і, нарешті, - в M-346LFFA.

Випробування демонстратора технології почались у 2012 р. Для цього використовувався один з М-346 ВПС Італії. У 2016 р. концепцію публічно продемонстрували на авіасалоні у Фарнборо. За оцінками ринку, проведеними фахівцями "Леонардо", потенційний його обсяг сягає навіть 1000 легких винищувачів. Однак наразі успіхи італійців в його освоєнні досить скромні...

Кому цікаво — детальніше може почитати тут: https://atez72.blogspot.com/2021/02/blog-post.html

Артилерія Польщі — 1939

Навесні 1939 р. Військо Польське мало десь 3,5 тисячі гармат основних типів. Серед них:

- 75-мм гармат wz. 1897 - 1374;

- 75-мм гармат wz. 02/26 - 466;

- 76,2-мм гармат wz. 1902 - 89;

- 100-мм гаубиць wz. 14/19А - 336;

- 100-мм гаубиць wz. 14/19Р - 510;

- 105-мм гармат wz. 1913 - 118;

- 105-мм гармат wz. 1929 - 124;

- 120-мм гармат  wz. 1878/09/31 і wz. 1878/10/31 - 43;

- 155-мм гаубиць wz. 1917 - 341;

- 220-мм мортир wz. 1931 - 27 (детальніше можете почитати тут).

В артилерійському парку виразно домінували системи часів Першої світової війни - хоч і значна частина вже повоєнного виробництва. Основний тип - це 75-мм польові гармати двох взірців: французькі wz. 1897 і "православні" wz. 02/26 (про останні можна детальніше почитати тут).  "Француженки" становили основу дивізійної артилерії, а перестволені "путіловки" - кінної та полкової артилерії.

Далі див. тут: https://artillery-antitanks.blogspot.com/2021/02/1939.html

Американські таємниці: програма NGAD

Сталось. Повітряні сили США офіційно підтвердили повідомлення про початок льотних випробувань демонстратора технології цілком нового винищувача, який створюється за програмою NGAD (Next Generation Air Dominance). Машина та "перевершила очікування" і за умови належного фінансування "незабаром" буде готова до виробництва.

Історія останніх трьох десятиліть привчила нас до неквапної реалізації програм створення нових авіаційних систем. Вступні дослідження, демонстратор технології, прототипи, передсерійні машини, довгий період доопрацювання харду і софту, нарешті, досягнення "первинної бойової готовності" - все це розтягувалось років на двадцять... Тож, коли з'явились повідомлення про початок програми NGAD, ми налаштувались чекати...

Цікаво? Див. тут:  https://atez72.blogspot.com/2020/12/ngad.html

Останні авіатори УНР

У жовтні-листопаді 1920 р. армія УНР вела на Поділлі свої останні регулярні бої проти більшовиків. Поряд з наземними частинами в них брали участь і авіатори – бійці Першої Запорізької авіаційної ескадри.

Формування Першої Запорізької авіаційної ескадри почалось у квітні 1920 р. на варшавському летовищі Мокотов відповідно до польсько-української угоди. Командиром призначили сотника Олександра Жаховського. Крім нього, до частини увійшли пілоти Федір Алєлюхін, Павло Золотов, Лев Скурський, Сергій Островідов, Георгій Козловський, Леонід Міхенко. Принаймні двоє з них (Алєлюхін і Міхенко) потрапили до летунства УНР після того, як 27 квітня в Козятині поляками був захоплений авіазагін ЧУГА. Загальна ж чисельність ескадри, включаючи наземний персонал, становила приблизно 60 осіб. Разом з тим ціла низка авіаторів лишились у резерві – в розпорядженні Управління Повітряного флоту.

Звідки ж така дивна назва – ескадра? Адже до цього авіаційні частини українських армій іменувались за традицією, яка брала початок ще від Російської імператорської армії, – загонами і дивізіонами. Річ у тім, що Перша Запорізька ескадра формувалась з польською допомогою. А в польській термінології тих часів саме ескадра була найнижчим тактичним авіаційним підрозділом. Він міг налічувати здебільшого 10-12 літаків.

Collapse )

Французькі авіатори на Східному фронті Першої світової

Під час Першої світової війни союзники Росії по Антанті скерували їй на допомогу кілька військових контингентів: бельгійський та британський броньові дивізіони, французькі та британські авіаційні частини. Порівняно невеликі за чисельністю, але оснащені першокласною для свого часу військовою технікою, вони призначались для якісного посилення російської армії на ключових ділянках фронту. Переважна їх більшість діяла на території України. Серед них були і дві французькі авіаційні ескадрильї. Вивчення їх бойового шляху становить значний інтерес не лише з точки зору історії Першої світової війни, але й під кутом дослідження української національної революції 1917-1921 рр. – адже французькі авіатори перебували на теренах України до лютого 1918 р.

Collapse )

"Вуазен Іванова"

В роки Першої світової війни авіаційна промисловість Російської імперії в основному випускала копії французьких літаків різних марок – «Фарман», «Моран», «Ньюпор», «Вуазен». Завдяки цьому вдавалось суттєво заощаджувати на проектно-конструкторських роботах, впроваджуючи у виробництво і у війська вже перевірені взірці авіатехніки. Однак з іншого боку неминучим було відставання: літаки, сучасні на момент своєї появи на Західному фронті, встигали застаріти до часу налагодження їх випуску на заводах Російської імперії. До цього слід ще додати хронічні зриви контрактних термінів, які були, швидше, не виключенням, а правилом. У підсумку авіаційні загони на фронті отримували фізично нові, але морально застарілі аероплани, неспроможні протистояти в бою кращій техніці ворога. Спробою вирішити цю проблему стала модернізація ліцензійних літаків, яка проводилась фронтовими авіаторами без жодної згоди фірм-виробників. Найбільшого успіху досягнув підпоручик Петро Іванов, пілот 26-го корпусного авіазагону (КАЗ). Допрацьований за його проектом «Вуазен» навіть був впроваджений у серійне виробництво.

Collapse )

Літні навчання 1931 року в Галичині: дебют польських танкеток

В серпні 1931 р. на теренах Галичини пройшли міжбригадні навчання, результати яких значною мірою визначили подальший шлях розвитку польських панцирних сил. У них взяли участь 10-та бригада кавалерії, 6-та окрема бригада кавалерії, підрозділи 2-ї окремої бригади кавалерії, а також панцирні підрозділи: ескадрон танкеток "Карден-Лойд" Mk.VІ (10 машин - 2 взводи), ескадрон танкеток ТК (15 - 3 взводи) і взвод панцирних автомобілів wz. 29 (три одиниці). Танкетки "Карден-Лойд" були куплені влітку 1929 р. і з того часу інтенсивно використовувались для різноманітних випробувань.

За мотивами "Карден-Лойда" в Польщі створили власну танкетку ТК (в серії позначалась ТК-3). Навчання 1931 р. стали дебютом для цих танкеток. У них взяли участь 15 машин передсерійної партії, з корпусами, виготовленими зі звичайної, а не броньової сталі.

Детальніше — див. тут: https://europa39-45.blogspot.com/2020/11/1931.html

"Горбоконик" Василя Хіоні

...Військових зацікавила нова розробка В. Хіоні – біплан "Хіоні №5". Ця машина задумувалась як легкий літак для супроводу кінноти в рейдах, що й зумовило дещо незвичну назву – "Горбоконик" (рос. – "Конёк-Горбунок"). У конструкції "Хіоні № 5" широко використовувались деталі і вузли літака "Анасаль", але двигун був інший – "Фіат" рідинного охолодження потужністю 100 к.с. 

Детальніше — тут: https://atez72.blogspot.com/2020/08/blog-post.html

А що там у турків? Програма створення винищувача TF-X

Ще однією азіатською країною, яка активно реалізує програму створення винищувача 5-ї генерації, є Туреччина. Займається цим провідний авіакосмічний концерн цієї країни - Turkish Aerospace Industries (TAI). Досвід в галузі виробництва реактивних бойових літаків він почав накопичувати з ліцензійного випуску винищувачів F-16C/D. В Туреччині виготовили 308 таких літаків, з них 46 експортували до Єгипту (ясна річ, зі згоди США). У 2002 р. Туреччина внесла 175 млн. доларів в програму створення винищувача F-35 і стала партнером третього рівня, а у 2007-му увійшла до виробничої кооперації з випуску F-35A. ТАІ виготовляє частини центроплану, стулки люків відсіку озброєння та деякі інші деталі й агрегати з композитних матеріалів. Інші турецькі фірми мали постачати пілони для озброєння, стійки шасі та панелі обшивки. Планувалась закупівля 100 F-35A, але останнім часом ця програма "зависла" через політичні розбіжності між Туреччиною та США. З'явилось навіть повідомлення про викуп американським урядом восьми вже виготовлених для Туреччини літаків (вони знаходяться на території США).

Намагаючись "не класти усі яйця в один кошик" і стимулювати розвиток власних високотехнологічних галузей, турецький уряд в грудні 2010 р. розпочав реалізацію програми створення власного винищувача TF-X. У вересні наступного року компанія ТАІ почала за урядовим контрактом розробку концепцію та аванпроекту літака. Робота тривала два роки, а допомагали туркам на цій стадії шведи з СААБ.

Collapse )