"Горбоконик" Василя Хіоні

...Військових зацікавила нова розробка В. Хіоні – біплан "Хіоні №5". Ця машина задумувалась як легкий літак для супроводу кінноти в рейдах, що й зумовило дещо незвичну назву – "Горбоконик" (рос. – "Конёк-Горбунок"). У конструкції "Хіоні № 5" широко використовувались деталі і вузли літака "Анасаль", але двигун був інший – "Фіат" рідинного охолодження потужністю 100 к.с. 

Детальніше — тут: https://atez72.blogspot.com/2020/08/blog-post.html

А що там у турків? Програма створення винищувача TF-X

Ще однією азіатською країною, яка активно реалізує програму створення винищувача 5-ї генерації, є Туреччина. Займається цим провідний авіакосмічний концерн цієї країни - Turkish Aerospace Industries (TAI). Досвід в галузі виробництва реактивних бойових літаків він почав накопичувати з ліцензійного випуску винищувачів F-16C/D. В Туреччині виготовили 308 таких літаків, з них 46 експортували до Єгипту (ясна річ, зі згоди США). У 2002 р. Туреччина внесла 175 млн. доларів в програму створення винищувача F-35 і стала партнером третього рівня, а у 2007-му увійшла до виробничої кооперації з випуску F-35A. ТАІ виготовляє частини центроплану, стулки люків відсіку озброєння та деякі інші деталі й агрегати з композитних матеріалів. Інші турецькі фірми мали постачати пілони для озброєння, стійки шасі та панелі обшивки. Планувалась закупівля 100 F-35A, але останнім часом ця програма "зависла" через політичні розбіжності між Туреччиною та США. З'явилось навіть повідомлення про викуп американським урядом восьми вже виготовлених для Туреччини літаків (вони знаходяться на території США).

Намагаючись "не класти усі яйця в один кошик" і стимулювати розвиток власних високотехнологічних галузей, турецький уряд в грудні 2010 р. розпочав реалізацію програми створення власного винищувача TF-X. У вересні наступного року компанія ТАІ почала за урядовим контрактом розробку концепцію та аванпроекту літака. Робота тривала два роки, а допомагали туркам на цій стадії шведи з СААБ.

Collapse )

Броня Перших визвольних змагань

Бойовий дебют української броні (про участь бронеавтомобілів в придушенні повстання на заводі «Арсенал») — https://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/boyoviy-debyut-ukrayinskoyi-broni-yak-na-zavodi-arsenal--26012018200000

Про матеріальну частину українських бронеавтомобільних частин — https://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/-ostin-pirless-i-dzhefferi-poplavko-bronetehnika-vizvolnih-25022019200000

Про панцирні потяги Директорії — https://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/fortetsi-na-kolesah-pantsirni-potyagi-v-boyah-za-direktoriyu-29032019200000

Три статті російською мовою:

бронеавтомобілі Центральної Ради — https://warspot.ru/17326-bronya-tsentralnoy-rady

бронеавтомобілі Української Держави — https://warspot.ru/17418-broneviki-na-sluzhbe-u-getmana

бронеавтомобілі Директорії — https://warspot.ru/17571-bronya-direktorii

Василь Хіоні в альтернативній УД

Василь Хіоні, грек за походженням, типовий представник космополітичної Одеси, був відомим ще з довоєнних часів пілотом і конструктором. Працюючи на "Анатрі", він створив цікавий двофюзеляжний літак "Анадва" (він же "Хіоні №4") - поєднання двох фюзеляжів "Анаде" (на першому прототипі) або "Анасаль" (на другому). "Анатрі" восени 1917 р. замовили 50 літаків "Анадва" з "Сальмсонами", призначених для Ескадри повітряних кораблів. Аероплани мали будуватись на заводі в Сімферополі, але жоден так і не був виготовлений (трохи докладніше можна подивитись тут). За радянських часів Хіоні працював в Одесі, намагався виготовляти на орендовних виробничих потужностях літак "Хіоні №5" ("Горбоконик"), але, зрештою, був репресований як "грецький шпигун" і у 1938 р. страчений. Як же могла розвиватись кар'єра Василя Хіоні в Українській Державі?

Далі — див. тут: https://aviation-ud.blogspot.com/2020/06/blog-post.html

маннергейм

1914-1917. 15-й корпусной авиационный отряд. 5-я армия. Юго-Западный фронт

Фотоподборка из 15 авиационного отряда 5 армии (в основном) Юго-Западного фронта.

Оригинальные подписи отсутствуют, так же как указание на год и на точное место действия.

01 (19)

01 (20)

Collapse )

Скільки коштують сучасні винищувачі?

8 липня 2019 року уряд Болгарії підписав чотири угоди щодо постачання ВПС країни  винищувачів F-16V (F-16C/D block 70). На відміну від сусідньої Румунії, яка обрала навіть не second, a third-hand - F-16A/B MLU з Португалії - Болгарія обрала нові літаки. Загалом це виправдано з огляду на проблеми румунів - їхні машини вже майже зрівнялись за ціною з новими.
Загальна вартість болгарських контрактів становить 1,265 млрд. доларів - сума астрономічна для бюджету країни. Що ж отримає Болгарія за ці гроші? Детальніше — див. тут: https://atez72.blogspot.com/2020/06/blog-post.html

Колумбійські "Дрегонфлаї"

Мушу зізнатись - давно захоплююсь латиноамериканською авіацією. А одним з найулюбленіших типів літаків, які експлуатувались (і експлуатуються) в цьому регіоні, є легкий штурмовик А-37В "Дрегонфлай". Цей ветеран війни у В'єтнамі, простий, дешевий і невибагливий, виявився надзвичайно придатним для протипартизанських операцій і боротьби з наркокартелями - основних завдань ВПС більшості країн Латинської Америки за останні десятиліття. Загалом ці літаки служили в дев'яти країнах регіону. Сьогодні розкажу про службу "Дрегонфлаїв" в Колумбії.

Далі — див. тут: https://atez72.blogspot.com/2020/05/blog-post.html

"Коктейль Молотова" за польським рецептом

Досить поширеною є думка про те, що "коктейль Молотова" як засіб протитанкової боротьби зародився під час радянсько-фінської війни. Однак насправді ідея використання пляшок з запалювальною сумішшю для знищення танків має значно глибшу історію. Скажімо, ще у червні 1936 р. (незадовго до початку громадянської війни в Іспанії) шеф Департаменту піхоти Міністерства військових справ Польщі звернувся до шефа Департаменту озброєння з запитом інформації стосовно "протитанкових ручних запалювальних гранат" - тобто, тих саме пляшок. 21 грудня надійшла відповідь: єдина інформація стосовно таких засобів є в радянських публікаціях; пошук в американській фаховій пресі не дав результату (у США досліди щодо використання "коктейлів Молотова" були проведені тільки у 1941 р.).

5 лютого 1937 р. комендант Центру підготовки піхоти в Рембертові полковник Маріан Турковскі інформував, що Дослідна комісія центру вже довший час працює над "запалювальними гранатами". Під час випробувань зі звичайним пляшками був підібраний склад запалювальної суміші, замовлені також спеціальні пляшки міскістю 1 л. Однак інформація про подальші роботи в Рембертові відсутня.

Далі — див. тут: https://europa39-45.blogspot.com/2020/05/blog-post.html